КАТЕХИЗМ ПРО СТРАШНИЙ СУД

9-Страшний-суд_г. Суд Божий

248 Христос навчає: «Коли хтось Мої слова слухає, а їх не береже, Яйого не суджу, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ. Хто Меневідкидає і слів Моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке Явирік, судитиме його дня останнього» (Йо. 12, 47-48). Суд Божий такий: «Світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніжсвітло, – лихі бо були їхні діла» (Йо. 3, 19). Цей суд розпочинаєтьсявже тепер, а мірилом його є віра в Христа: «Хто вірує в Нього, не будезасуджений, хто ж не вірує, – той уже засуджений, бо не увірував вім’я Єдинородного Сина Божого» (Йо. 3, 18). Суд залежить від віри іділ любові: «Все, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – виМені зробили […, або] не зробили» (Мт. 25, 40-45).

249 Суд Божий розпочався з воплочення Христа (див. Йо. 1, 9-13), а завершиться Його славним зновупришестям (див. Мт. 25, 31). Однак «протой день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець»(Мт. 24, 36). Цей суд буде страшним для всіх, що чинять беззаконня(пор. Мт. 7, 23), а для праведників – благословенним (див. Мт. 25, 34).

250 Якщо людина упокоїлася в Бозі, розкаявшись у своїх гріхах, але ще нездобула духовної зрілості – повноти життя у Христі, то вона входить уЦарство Небесне «наче крізь вогонь» (1 Кр. 3, 15). Така людина післясмерті потребує духовного лікування – очищення від усякої скверни, щоб оселитися у «місці світлому,… де немає болізні, ні печалі, нізітхання». Такий стан «зцілення» усопших у Церкві названо чистилищем: «Всіляка добра і боголюбива душа, коли розв’яжеться відтіла, стає здатною відчувати й споглядати очікувані блага, а після очищення від того, що їй заважало, веселиться і радісно прямує до свогоВладики». Ось чому Церква молиться за усопших: «Помагаймо їм іпам’ятаймо про них. Якщо сини Йова були очищені жертвою їхньогобатька, чому ми сумніваємося, що наші жертви за вмерлих приносятьїм певну втіху? Не вагаймося допомагати тим, що відійшли, і жертвуймо за них наші молитви».

251 Людська нерозкаяність аж до смерті тягне за собою трагічнуреальність пекла. Пекельний «вогонь» – це нездатність нерозкаяноїлюдини прийняти Божу любов. «Слово Боже є світло, що просвічуєуми вірних, але водночас і судний вогонь, що спалює тих, які… перебувають у нічній пітьмі цього життя»208. Пекло є не так покаранням Божим, як добровільно вибраним станом людини. У цьому стані«душа, коли опиниться […] поза гармонією, в якій її створив Бог […],буде відчувати розлад із собою в усіх своїх розумних порухах, будекаратися внаслідок цього розладу й відчуватиме відплату за своюнепостійність і невпорядкованість».

Dodaj komentarz

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *