Декада місійності 2017. Шостий день. Середа

ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Євангеліє від Йоана 16, 15-23

Слово Боже. «Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я».

Роздуми. Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його перестрашеним учням. Він пробував їх підготувати до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса.

Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликaти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – якщо не по всьому світі, то принаймні там, де ми живемо. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це гарно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.

Цитата-свідчення. «Співвідповідальність вимагає зміни менталітету, особливо щодо ролі мирян у Церкві, яких слід вважати не “співпрацівниками” духовенства, а особами справді “співвідповідальними” за буття і діяльність Церкви. Отже, важливо, аби зріле і віддане мирянство було об’єднане, здатне зробити свій особливий внесок у місію Церкви» (Папа Венедикт XVI, до Католицької Акції, 10 серпня 2012 р.).

Молитва. Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. Хай з’явиться Твоїм слугам Твоє діло, і слава Твоя їхнім дітям. І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших! (Псалом 90(89), 14–17).

Місійні завдання

1. Особисто / в сім’ї. Подумаймо, щo ми як сім’я зробили за минулий рік для того, аби наша парафія зростала. Скажімо парохові, яку особисту відповідальність у парафії ми готові взяти на себе.

2. У парафії. Подумаймо, якою є система організації волонтерства у парафії і як її можна покращити, щоби парафіяни відчули свою особисту відповідальність за життя парафіяльної спільноти.

3. Поза парафією. Розкажу іншим, за що я відповідаю в парафії і чому саме до неї ходжу (що мені найбільше подобається).

Dodaj komentarz

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *